Четвер, 19.10.2017

Меню сайту
Київський час
Календар свят
Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання
Патріотичне виховання
Увага всім
Міні-чат
Останні новини
Історія Лобойківської школи

Сучасному поколінню лобойківчан практично невідома історія рідної школи. Причини цього досить банальні - село кілька разів переходило з підпорядкування одного району до іншого, архівні матеріали були знищені під час війни та й майже не залишилося серед живих тих людей, які б пам'ятали історію появи школи у Лобойківці. Але завдяки активній пошуковій роботі учнів під керівництвом учителів історії Четверик Г.Є. та Панко Л.В. по крихтам був зібраний матеріал, який ліг в основу цієї розповіді. Також велику подяку складаємо сільському бібліотекарю Мороз Софії Іванівні, Мороз С.І.яка невтомно допомагала не лише зібрати, а й
узагальнити маловідомі факти, здійснювала запити у Державні архіви України та Російської Федерації. Саме завдяки старанням Софії Іванівни вдалося отримати документ з Держархіву міста Санкт-Петербург про прерший Лобойківський заклад освіти.
Перша школа була заснована в 1890 році, вона була церковно-приходською і побудована на місці де зараз шкільна їдальня. В цій школі навчалось 40 дітей серед яких було дві дівчинки. Навчання учнів здійснював сільський дияк. Основними предметами були - граматика, арифметика та Закон Божий. Усі учні навчались на "добре" та "задовільно" (про це свідчать архівні матеріали Єкатеринославської губернської інспекції нагляду за навчальними закладами).
З 1912 року школа стає початковою чотирирічною.
На території села Лобойківка у 1914 році побудовано дві школи, будувало земство. Тип будівлі - класицирующа еклетика. Це четверта школа Новоселівка (приміщення де був клуб) і п'ята школа, на майдані. П'ята школа була початкова - 3 класи.. Директором був Хрущ Григорій Макарович, а вчителькою Хрущ Меланія Мусіївна.
Під час війни п'ята школа була спалена.
Школа в НовоселиціУ Новоселівці в 50-х, 60-х, школа була в хатині по вул. Барикадній (живе Мороз Тетяна), а потім побудували приміщення школи по вул. Центральній (в огородах Продана М.В.). Це була початкова школа в якій викладачами були Галушка М.І., Догадайло О.І, Савченко Є.І . Школа була, як філія центральної
школи. Але проіснувала там не довго, в 70 - роках її розвалили.
За спогадами жителів села, ще була школа на місці теперішньої садиби Мельника Івана по вул. Центральній, (коли точно ніхто не пам'ятає).
В 1940 році центральна Лобойківська школа стала семирічною. Як згадує колишня вчителька Четверик Раїса Мартинівна - у важкі повоєнні роки школа мала всього чотири кімнати, навчання проходило у три зміни. Опалювались класні кімнати взимку соломою та очеретом.
У 1952-1953 роках було збудоване нове приміщення школи.За спогадами вчительки Очеретяної Катерини Іллівни, класи були світлими та просторими, у школу завезли наочність. Біля школи розміщувались навчально-дослідні ділянки, сад.Педколектив 1936 рік
У 1961 році школа стала восьмирічною.
В 1964 році побудували шлакоблочне приміщення (теперішннє приміщення початкових класів).
У 1967 році споруджено сучасне приміщення школи. За проектом школа була розрахована на 192 учнів. Невдовзі до приміщення школи був добудований спортивний зал.
У 1981 році Лобойківська школа набула статусу середньої школи. У червні 1983 року вперше виускники школи отримали атестати про загальну середню освіту. Протягом кількох років на території школи були побудовані шкільна їдальня, стадіон, стрілковий тир, спортивні майданчики, тіньові навіси. Кабінети школи наповнювалися новим сучасним обладнанням. в 1989 році був створений один з перших у районі комп'ютерний кабінет, шкільний етнографічний музей.
Протягом всього існування Лобойківська школа була осередком культури на селі.


Спогади жителів села Лобойківки, колишніх учнів нашої школи.

В 1934 р. директором школи був Бессараб Леонід Архипович. Він добросовісно виконував свої обов'язки. Був суворий і справедливий. Діти його поважали і боялись, вважали самою розумною людиною на Землі, Леонід Архіпович викладав історію . Колишні учні пам'ятають, як він декламував промови ВЛ. Леніна , як точно, коротко ставив запитання на уроках.
Його дружина, Бессараб Ганна Львівна, теж була вчителем, вона викладала німецьку мову. Школа в ті роки, знаходилась на вул. Кооперативній зараз там збудовані житлові будинки. Це були дві невеличкі сільські хати, топилося соломою, було холодно і на уроках діти сиділи одягнені. Парт не було, В кімнаті стояли столи, на яких сиділо по 6 чоловік.
Наприкінці 30-х на початку 40х років - директорами були: Мірошниченко та Волков (ім'я та по батькові не пам'ятають). Вони були вчителями географії та математики. Колишні учні згадують Мірошниченка, як дуже ніжного, спокійного, доброзичливого вчителя. На його уроках можна було трішки "балуватись". Волков займав посаду директора недовго. Був спокійний і мовчазний, як "вовк". В середині 40-х років директором школи призначили Сумського Івана Івановича. Він викладав математику. Його пам'ятають, як дуже строгого вчителя, всі його боялися. Його життя, поведінка були схожі на математичні дії. Все точно, коротко, ясно, правильно - без зайвих слів. Його дружина Сумська Галина Пилипівна була вчителькою української мови та літератури. Згадують, що вона дуже любила розповідати на уроках вірші і була найбільша "модниця" села. Одягалася скромно і красиво, сама шила собі одяг.
Цій фотографії понад 60 років


Спогади про педагогічну роботу вчительки Квак-Панко Груні Миколаївни в Лобойківській семирічній школі.

Працювала в Лобойківській 7-річній школі з 15 серпня 1954 р. по 15 серпня 1957 р. вчителем російської мови та літератури.
Працювати в цій школі тоді було чудово, з великим задоволенням, бо в школі тоді була прекрасна атмосфера як в педагогічному колективі , так і серед учнів .
Дисципліна була хороша, свідома, поведінка учнів була зразкова, діти більшість були виховані, поважні до вчителів, працьовиті, добрі, уважні до всіх. Дуже хороші були вчителі, згуртований колектив, всі були рівні, дружелюбні, культурні одним словом , вчителі були взірцем для учнів і батьків як у педпраці, так і вихованні дітей. Школа була другим рідним домом, а учні як одна сім'я в класі.
Тоді якось не було в школі ярих бешкетників, хуліганів і т.д. бо праця була поставлена в школі на високому рівні як в навчанні, так і в вихованні учнів. Праця була направлена в єдине русло-вчителів і батьків, діти вчилися добросовісно, бо у них була чітка мета - вчитися тільки добре і в майбутньому бути корисними для сім'ї, батьківщини .
Треба підкреслити таке, що на високому рівні була поставлена виховна робота в школі, були прекрасні виховні години щосуботи, а яка була чудова робота в гуртках, учні по здібностям і бажанням працювали там , брали активну участь в гуртках: драматичнім, фізкультурнім, малювання, умілі руки, співочім, туристичні походи і т. д. Я пам'ятаю, з яким тільки задоволенням учні готувалися до свят, особливо до Нового року. Це все було невимушено, а по бажанню, з радістю .
Учні, навчаючись, любили кожний предмет: і мови, і літературу, і математику, і історію, фізкультуру.Прісняк Р.С. та Очеретяна Н.П.(в центрі)
Безумовно, що вчителі до кожного уроку готувалися добросовісно, користувалися допоміжною літературою, віддавали весь час і своє серце для школи і для учнів. Була повага до вчителів як з боку учнів, так і батьків. Всі вчителі були однакові, любимчиків у дирекції не було, навантаження годинами було рівномірне, всі поважали один одного. А як це чудово, є повага, одним словом, панувала висока культура. Вчителі були взірцем для учнів і батьків. Єдиним фронтом боролися вчителі й батьки за у вихованні їх дітей. Всі придержувалися завжди етики, завжди, елегантності, видержки, такту, уміти тактовно говорити з батьками і в колективі.
Дуже мені подобалися за це всі вчителі, ми були всі як єдина чудова сім'я. Таких рис як заздрість, егоїзм не було ні з боку дирекції, ні з боку вчителів. Якщо треба було, всі йшли на зустріч, виручку, допомогу.
Пам'ятаю вчителів молодших класів, всі вони були чудовими людьми, а саме:
Ольга Гордіївна Савченко, Олександра Іванівна Савченко, Ніна Корніївна Штокфіш, Лідія Дем'янівна Полтавець-Сахно, Демченко Поліна Володимирівна.
Учителі старших класів : Фьодорова-Четверик Раїса Мартинівна - історик, Власенко-Рогачова Оксана Василівна - математик, Віра Остапівна Халявка-Губська читала українську мову та літературу, Галина Климівна Живодьор - вчитель біології та хімії, Очеретяна Анастасія Петрівна - вчитель української мови і літератури, Нагай Галина Григорівна і Квак Груня Миколаївна - вчителі російської мови і літератури, Надія Микитівна Борисенко - вела фізкультуру , Іван Феодосійович Завгородній - вів працю, Людмила Петрівна Глущенко – вожата, Загорій Віра Степанівна - німецька мова.в центрі Четверик Р.М.
Уміло вели контроль за навчально -виховною роботою в школі:
Директор школи Борисенко Дмитро Сергійович і завпед Прісняк Родіон Семенович. Працювали всі злагоджено, добросовісно, де треба допомагали вчителям, були уважні до вчителів і їх сімей.
Треба сказати ще й таке, під час великої перерви на своєму посту був завжди черговий вчитель, в канцелярії не сидів, вів виховну роботу серед учнів:
Відгадували загадки, проводив ігри чи читав якусь коротеньку цікаву статтю і слідкував за учнями, щоб ніхто не балувався, не курив, тобто, слідкував за порядком у школі.
Ми, всі вчителі, тоді працювали так, що кожну хвилину не тратили впусту, а робили під девізом: "Учитель равен солдату - герою. "А вчительська професія справді була цікава, творча, багатогранна, зайвого часу не було у вчителів. Уміли всі працювати і цікаво відпочивати в час свят. Було все чудово і радісно, була увага до вчителів і ніколи з боку держави, їздили і відпочивали, лікувались, хто цього потребував в санаторії чи домі відпочинку, це все було доступно для вчителів. А це прекрасно!

Спогади вчителя історії Четверик Раїси Мартинівни

В село Лобойківка я приїхала в 1949 році. Приміщення школи (невелика хатина з 4 класами) знаходилась на території сучасної школи (на місці їдальні). Навчалися в три зміни . Топили взимку соломою, очеретом.
Директором в той час був Борисенко Дмитро Сергійович. Він учасник Великої Вітчизняної війни. Навчався у Вищій партійній школі, але за станом здоров'я не зміг її закінчити, був направлений директором у с. Лобойківку.
Дмитро Сергійович був гарним організатором, хорошою, чесною і порядочною людиною. Він приклав багато зусиль, щоб збудувати нове Приміщення школи. Вона знаходилася на території сучасної школи. Зараз його вже немає воно зруйноване, там клумби з квітами (біля головних воріт).
Дмитро Сергійович викладав географію. Учні добре розуміли і любили його уроки, мандрівки по всьому світу. Політичне становище того часу було занадто складним. Борисенка, на деякий час, переводили на іншу роботу.
Його дружина, Надія Микитівна, з якою він познайомився на війні, теж працювала вчителем фізкультури. Ця жінка була, і залишається, дуже енергійна, весела, завзята. Робота "кипіла" в її руках : змагання, конкурси, спартакіади, веселі старти, аеробіка... З ранку до ночі спортивний майданчик був заповнений дітьми і дорослими.
Надія Микитівна завжди виборювала призові місця на районних змаганнях. Вона має багато подяк від районо та грамоту Міністерства освіти СРСР. Молоді вчителі завжди навчалися у неї педагогічній майстерності.


Спогади вчителя молодших класів та математики Рогачової Оксани Василівни.

В 1950 р. директором школи була призначена Комендант Віра Михайлівна.
З 1955 р, - директором був Лантух Андрій Сергійович. Він викладав російську мову та літературу. Був цілеспрямованим, серйозним, завзятим керівником. При ньому було збудоване ще одне приміщення школи. Воно і зараз є діючим, там навчаються молодші класи та розташована майстерня для трудового навчання (над дорогою).
З 1960 р. директором призначено Губську Віру Остапівну. Вона викладала українську мову та літературу. Віра Остапівна була справжнім господарем у школі. Любила чистоту, порядок, охайність. Вчителі, учні завжди мали відповідний вигляд. Проводилось багато конкурсів та оглядів кабінетів, наочності.
З 1962 року директором став ІЦербак Григорій Якович. Його пам'ятають,, як невтомного організатора, будівельника. Він, і належить вчителю математики, дуже точно і відповідально виконував всі-свої обов'зки. На його плечі лягло будівництво нової школи, в якій зараз навчаються всі діти нашого села. Подолавши багато труднощів, він зумів не тільки збудувати школу-красуню, а І наповнити її книжками, картами, наочністю. Він сам і весь колектив фарбували, білими, прикрашали школу. В 1967 р. на честь 50-річчя Великої Жовтневої соціалістичної революції, школа відкрила двері для першокласників.

(зліва направо) Очеретяна А.П., Рогачова О.В., Четверик Р.М.

Молоді педагоги: (зліва направо) Очеретяна А.П., Рогачова О.В., Четверик Р.М.




Директор школи Щербак Григорій Якович, вчителька Сахно Лідія Дементієвна з учнями. 1963 р.


Спогади про педагогічну роботу вчительки Очеретяної Катерини Іллівни

Очеретяна Катерина Іллівна закінчила хіміко-біологічний факультет Криворізького педагогічного інституту в 1949 році і отримала призначення в Лобойківську семирічну школу. Викладала біологію, хімію і географію. Школа була на чотири кімнати, навчалися у дві зміни. Наочність всієї школи збиралася в одному шкафу. Директором був Борисенко Дмитро Сергійович. Школа була збудована в честь семидесятиріччя з дня народження В.І.Леніна.
В 1953-53 рр. була побудована нова школа. Класи були просторі, були долівки, топили соломою в грубах. В 1953-54 рр. завезли наочність (таблиці, підручники). Кожний кабінет був добре обладнаний научними посібниками. До завезення наочності, таблиці по біології, Катерина Іллівна виготовляла сама. І уроки проводилися з використанням наочності. Учні були задоволені. "Перші дні своєї роботи я дуже шанувала. Учні були задоволені і завжди мали хороші знання. Я вперше попала в дружній педагогічний колектив", - розповіла Катерина Іллівна. Директором був Григорій Якович Щербак . Він сам не мало клопотав , щоб побудували добротну школу. Це він клопотав , щоб завезли достатню кількість наочних посібників. Наочність зберігалася вже не в одному шкафу , а в кожному кабінеті і в достатній кількості.
При школі були навчально-дослідні ділянки, сад. Ділянки мали овочеву сівозміну (8 полів) , польова сівозміна для зернових культур. Кожне поле було по 100 м2. На шкільній ділянці працювали діти на уроках біології. Були парники, в яких учні вирощували розсаду: капусту , помідори. Учні працювали ланками , в ланці було 6-8 учнів. Ланкові вели щоденник спостереження , в якому вели записи про розвиток на кожній сівозміні. Крім цього вели польовий журнал , в якому записували всі відомості про ріст рослин. На дослідних ділянках вносили добрива під час садіння, а на контрольні - добрива не вносилися, а потім учні ланки порівнювали в якому стані рослини. "Кожного року, осінню, після збору врожаю у нас проводилися свята урожаю, - розповідала Катерина Іллівна, - на якому відзначалися кращі учні, які працювали на ділянці ". Кожного тижня в школі, в окремий день, проводилося свято гуртків юннатів, на яких читали цікаві доповіді, про ріст і розвиток рослин, про кращих учнів, які активно працювали на ділянці. Кращі юннати нагороджувалися грамотами.


Очеретяна К.І. проводить заняття гуртка юннатів


Спогади директора Лобойківської СЗШ Толстуна Івана Михайловича

В с. Лобойківку я приїхав у 1970 році. Директором тоді був Павленко Іван Антонович. Він народився 25.15.1925р. в с. Балівка. Закінчив сільську школу. Навчався у Запорізькому педагогічному інституті (заочно). Учасник ВВ війни, приймав участь у боях на території Західної України. Після війни працював вчителем географії у рідній школі. З 1967 по 1977 рік на посаді директора Лобойківської восьмирічної школи.
Його головними рисами, як людини керівника були: чесність, порядність, ввічливість. Іван Антонович працював самовіддано, з нього хотілося брати приклад.Дуже любив дітей і своїх і чужих.
У вільний час любив малювати, ходити на полювання, весело і цікаво розповідати дивні історії із свого життя. Був уважним до молодих вчителів, допомагав їм влитися в колектив, знайти порозуміння серед учнів. Завжди усміхнений і спокійний.
В 1977 році Івана Антоновича перевели до с. Попова-Балівка, директором нової школи, де він працював до виходу на пенсію. Помер в 1997 році.


Павленко І.А. сидить у центрі

Наша адреса
51830
Дніпропетровська обл.
Петриківський район
с. Лобойківка
вул. Кооперативна, 9
тел. (805634) 2–44–06

loboyschool@gmail.com
Фільм про школу
Шкільна медіаосвіта
Ввійти
Логін:
Пароль:
Освітній портал
dp_isuo_org
Календар новин
«  Жовтень 2017  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
3031
Друзі сайту
Наші партнери
Освітній портал Каталог MyList.com.ua
Безкоштовний каталог сайтів Каталог MyList.com.ua
ProfitCentr - рекламное агентство
Новини освіти
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів 0
Сьогодні сайт відвідали
Лобойківська СЗШ© 2017